Криза доступу до ліків у Європі: що означають останні дані для хворих на рак легенів

Цього тижня EFPIA опублікувала свій щорічний звіт WAIT. У ньому відстежується, як швидко ліки, затверджені Європейським агентством з лікарських засобів, стають доступними для населення в усіх державах-членах ЄС. Дані за 2025 рік, що охоплюють 168 лікарських засобів, затверджених у період з 2021 по 2024 рік, викликають занепокоєння.

Майже половина цих ліків, а саме 49 %, недоступна для жителів Європи. Цей показник зріс порівняно з 46 % у 2019 році. Частка ліків, які повністю включені до державних переліків для відшкодування витрат, знизилася з 42 % у 2019 році до 28 % у 2025 році. Ще 17 % ліків доступні лише за певних обмежених умов, що на 6 % більше, ніж шість років тому.

Медіанний термін від отримання європейської ліцензії на продаж до появи препарату в продажу на всьому континенті становить 532 дні. У Німеччині медіанний термін очікування становить 56 днів. У Румунії — 1 201 день. Це різниця у понад три роки для одних і тих самих ліків, затверджених одним і тим самим регуляторним органом, для людей, які проживають на одному континенті.

У галузі онкології тенденція розвивається в небажаному напрямку. Середній час, необхідний для того, щоб ліки від раку стали доступними, з кожним роком збільшується. Аналіз EFPIA також вказує на тенденцію до зменшення кількості ліків, схвалених FDA, які згодом отримують схвалення EMA, причому особливо різке падіння спостерігається починаючи з жовтня 2025 року.

Це статистичні дані на системному рівні. Але за кожним числом стоїть людина, можливості лікування якої визначаються не тим, що стало можливим завдяки науці, а тим, в якій саме частині Європи їй довелося жити.

Що це означає для раку легенів

Рак легенів є провідною причиною смертності від раку в Європі. Це також одна з галузей онкології, що розвивається найшвидше. Нові методи лікування, особливо для молекулярно визначених підтипів, за останнє десятиліття кардинально змінили результати лікування для деяких груп пацієнтів. У стадії розробки продовжують з’являтися результати, які ще десять років тому були б немислимими.

Проте ті ліки, які стають доступними для населення в країнах із швидшими та краще забезпеченими системами відшкодування витрат, є тими самими ліками, що в інших країнах залишаються недоступними або обмеженими у доступі протягом багатьох років. Дані EFPIA свідчать, що в Німеччині було доступно 156 із 168 відстежуваних лікарських засобів. На Мальті — 22. Розрив між країнами з найкращими та найгіршими показниками щодо доступності становив 88%.

Справа не в тому, що може запропонувати медицина. Справа в тому, чи побудовані системи охорони здоров’я, механізми відшкодування витрат та переговори щодо ціноутворення таким чином, щоб лікування доходило до тих, хто його потребує. Як написала президент організації «Lung Cancer Europe» Дебра Монтегю у своєму щорічному звіті за 2025–2026 роки: «Стає дедалі очевиднішим, що ці досягнення не досягають усіх однаково».

Що розповідають нам люди, які страждають на рак легенів

Доступ до затверджених лікарських засобів — це лише один із аспектів ширшої картини. Власне дослідження організації «Lung Cancer Europe», проведене на основі опитувань понад 2 000 осіб, які страждають на рак легенів, у 34 європейських країнах, послідовно демонструє, що проблеми, з якими стикаються люди, виходять далеко за межі питання про те, чи відшкодовується вартість того чи іншого лікарського засобу.

У нашому 9-му звіті, опублікованому в листопаді 2024 року, було встановлено, що 40 % респондентів не отримали достатньої інформації щодо свого діагнозу, лікування та догляду. Половина з них взагалі не отримала жодної інформації про альтернативні варіанти лікування. Майже дев’ять із десяти шукали інформацію поза межами системи охорони здоров’я, а кожен четвертий або не зміг знайти те, що йому було потрібно, або натрапив на інформацію, яка була недостовірною чи непідтвердженою. Складна інформація була визначена як найбільша перешкода для повноцінної участі у прийнятті рішень щодо лікування.

Наш 11-й звіт, опублікований у березні 2026 року, був присвячений питанню психічного здоров’я. У середньому 89,3 % усіх респондентів зазнали значних емоційних труднощів після встановлення діагнозу. 31 % не отримували жодної підтримки у сфері психічного здоров’я на жодному етапі лікування. Цей тягар розподіляється нерівномірно. Найвищий рівень дистресу зафіксовано серед людей, які живуть із дрібноклітинним раком легенів: 66,2 % з них повідомили про негативний вплив на їхнє психічне здоров’я. 74,3 % ніколи не отримували від свого медичного працівника направлення до пацієнтської організації. Люди, які не проходили тестування на біомаркери, повідомили про найгірші показники психічного здоров’я серед усіх опитаних груп.

Результати щодо психічного здоров’я також мають чіткий географічний вимір, який тісно пов’язаний із географічною нерівністю у доступі до лікування, про яку свідчать дані EFPIA. Респонденти з Італії, Швейцарії та Данії повідомили про вищі показники психічного здоров’я. Респонденти зі Словенії, України та Греції зазначили про найбільший негативний психологічний вплив.

Ця закономірність є стабільною. Місце проживання людей у Європі визначає не лише те, які ліки їм доступні, а й якість інформації, яку вони отримують, ступінь їхньої залученості до прийняття рішень щодо власного лікування, а також ймовірність того, що їхнє психологічне благополуччя буде підтримуватися протягом усього перебігу хвороби.

Що потрібно змінити

У звіті EFPIA причини цих затримок визначено як багатофакторні: повільні регуляторні процеси, розбіжності у вимогах щодо доказів, недостатні бюджети в державах-членах та комерційні рішення щодо того, де і коли виводити ліки на ринок. Не існує єдиного важеля, за який можна було б потягнути. Однак тенденції розвиваються у напрямку, що вимагає нагальної уваги з боку політиків, систем охорони здоров’я та всіх зацікавлених сторін, які відіграють роль у забезпеченні доступу населення до ліків.

Організація «Lung Cancer Europe» закликає політиків та медичних працівників по всій Європі розглядати рівний доступ до лікування як пріоритет, а не як мрію. Це означає прискорення та уніфікацію процедур відшкодування витрат у всіх державах-членах, зобов’язання усунути інформаційний розрив, через який занадто багато людей не мають достатніх знань, щоб розуміти та відстоювати свої права на лікування, а також включення психологічної підтримки як стандартного компонента схеми лікування раку легенів.

Сам потік нових препаратів також перебуває під тиском. Нові дані, опубліковані разом із звітом WAIT, свідчать про тенденцію до зменшення кількості ліків, затверджених Управлінням з контролю за продуктами та ліками США (FDA), які згодом отримують схвалення від Європейського агентства з лікарських засобів; особливо різке падіння було зафіксовано починаючи з жовтня 2025 року. Для людей, які живуть із раком легенів — захворювання, у лікуванні якого так багато досягнень щодо молекулярно визначених підтипів походять саме з глобальних розроблень — скорочення кількості препаратів, що взагалі доходять до європейських регуляторних органів, лише поглибить нерівності у доступі до ліків, про які вже свідчать ці дані.

Ліки вже існують. Обсяг наукових даних постійно зростає. Тепер наше завдання — забезпечити, щоб те, що є можливим для окремих людей, стало доступним для всіх.

*Джерела: Індикатор EFPIA «Patients W.A.I.T.» 2025 (опубліковано у травні 2026 року); 9-та доповідь «Lung Cancer Europe» (листопад 2024 року); 11-та доповідь «Lung Cancer Europe» (березень 2026 року); Щорічний звіт президента «Lung Cancer Europe» за 2024–2025 роки.*