Повні результати дослідження 3-ї фази DeLLphi-305, представлені на Президентському симпозіумі в рамках Конгресу ESMO 2026 у Мадриді, свідчать про те, що додавання тарлатамабу до підтримуючої терапії дурвалумабом подовжило виживаність пацієнтів із дрібноклітинним раком легенів у розширеній стадії, у яких захворювання не прогресувало після початкової хіміоімунотерапії.
Що таке DeLLphi-305?
DeLLphi-305 (NCT06211036) — це глобальне клінічне випробування 3-ї фази, в якому беруть участь 563 пацієнти з дрібноклітинним раком легенів у розширеній стадії (ES-SCLC). Усі учасники дослідження раніше вже проходили лікування першої лінії препаратом дурвалумаб, хіміотерапією на основі платини та етопозидом, і прогресування захворювання у них не спостерігалося. Після цього учасникам призначали одне з двох підтримуючіх лікувань: дурвалумаб у поєднанні з тарлатамабом або лише дурвалумаб.
Дурвалумаб (Imfinzi) — це імунотерапія, яка вже застосовується в Європі та Великій Британії як частина лікування першої лінії дрібноклітинного раку легенів (ES-SCLC). Тарлатамаб (Imdelltra) діє інакше. Це біспецифічне антитіло з двома ланцюгами: один зв’язується з CD3 на Т-клітинах, а інший — з DLL3, білком, який присутній на більшості клітин дрібноклітинного раку легенів. Це зближує Т-клітину та пухлинну клітину й активує Т-клітину, щоб вона атакувала ракову клітину. Тарлатамаб уже затверджено в ЄС та Великій Британії для пацієнтів, у яких дрібноклітинний рак легенів повернувся після попереднього лікування. У дослідженні DeLLphi-305 перевіряли, що відбувається, коли тарлатамаб застосовують раніше — одразу після лікування першої лінії, замість того, щоб чекати на рецидив раку.
На схемі нижче показано, як ці два препарати діють у поєднанні: тарлатамаб утворює міст між Т-клітиною та пухлинною клітиною, тоді як дурвалумаб не дає пухлинній клітині нейтралізувати атаку Т-клітини.
Як діють у поєднанні тарлатамаб і дурвалумаб. Тарлатамаб зв’язується з молекулою CD3 на Т-клітині та з молекулою DLL3 на пухлинній клітині, утворюючи цитолітичний синапс, який активує Т-клітину. Дурвалумаб зв’язується з молекулою PD-L1 на пухлинній клітині, блокуючи сигнал, який інакше використовувався б для призупинення атаки Т-клітини. Діаграма створена для організації «Lung Cancer Europe» за допомогою сервісу Illustrae.
У дослідженні брали участь пацієнти з метастазами в мозок, які отримували лікування або не отримували його і не викликали симптомів — ця група часто залишається поза увагою клінічних досліджень, хоча є досить поширеною серед хворих на дрібноклітинний рак легенів на розширеній стадії.
Результати
563 особи були випадковим чином розподілені на групу комбінованого лікування (282 особи) та групу, яка отримувала лише дурвалумаб (281 особа). Після медіанного терміну спостереження, що становив приблизно 16 місяців в обох групах, комбіноване лікування продемонструвало покращення показників виживаності, тривалості періоду без прогресування раку та ймовірності зменшення розмірів пухлини:
Median overall survival was 21.1 months with the combination, compared with 12.7 months with durvalumab alone (hazard ratio 0.42, 95% confidence interval 0.32 to 0.54, P<0.001). A hazard ratio of 0.42 means the risk of death at any given point was reduced by 58% with the combination.
Через 12 місяців 79,4 % пацієнтів, які отримували комбіноване лікування, залишалися живими, порівняно з 53,3 % пацієнтів, які отримували лише дурвалумаб.
Median progression-free survival was 7.4 months with the combination, compared with 1.9 months with durvalumab alone (hazard ratio 0.34, P<0.001).
The tumour shrank in 26.4% of people on the combination, compared with 4.1% on durvalumab alone (P<0.001).
Ці дані ґрунтуються на основних результатах, про які компанії Amgen та AstraZeneca повідомили у вересні 2026 року, коли клінічне випробування досягло своєї головної мети — підвищення загальної виживаності, хоча на той момент точні цифри не наводилися. Повні дані, представлені на конференції ESMO, тепер розкривають подробиці, що лежать в основі того оголошення.
Безпека
Згідно з оприлюдненими компанією AstraZeneca результатами та одночасною публікацією в журналі «New England Journal of Medicine», побічні ефекти, пов’язані з лікуванням, 3-го або 4-го ступеня, спостерігалися у 20,9 % пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, порівняно з 10,8 % пацієнтів, які отримували лише дурвалумаб.
Синдром вивільнення цитокінів — відомий побічний ефект терапії препаратами, що активують Т-клітини, такими як тарлатамаб, — спостерігався у 49,6 % пацієнтів, які отримували комбіноване лікування, порівняно з 1,4 % у пацієнтів, які отримували лише дурвалумаб. Більшість випадків мали низький ступінь тяжкості, при цьому синдром вивільнення цитокінів 3-го або вищого ступеня спостерігався лише у 0,4 % пацієнтів. Пов’язаний з цим побічний ефект, відомий як синдром нейротоксичності, асоційований з імунними ефекторними клітинами, спостерігався у 1,1 % пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, причому випадків 3-го або вищого ступеня не було. У ході дослідження не було зафіксовано жодного летального випадку, пов’язаного з будь-яким із цих побічних ефектів.
Через ризик розвитку синдрому вивільнення цитокінів пацієнти, які починають лікування тарлатамабом, перебувають під наглядом у медичному закладі протягом однієї-двох годин після перших двох інфузій. У деяких регіонах, зокрема в Європі, цей період спостереження становить від шести до восьми годин. Це впливає на те, як і де слід проводити лікування.
При застосуванні комбінації не було виявлено жодних нових або несподіваних проблем із безпекою, крім тих, що вже відомі щодо кожного препарату окремо.
Що це означає для жителів Європи
Обидва препарати вже застосовуються в Європі та Великій Британії: дурвалумаб — у рамках лікування першої лінії, а тарлатамаб — після рецидиву раку. У рамках дослідження DeLLphi-305 було перевірено можливість їхнього комбінованого застосування на більш ранньому етапі — одразу після завершення лікування першої лінії, замість того, щоб чекати на рецидив для початку застосування тарлатамабу.
Це дані конференції, а не офіційне затвердження. Будь-які зміни до стандартів лікування в Європі повинні пройти процедуру затвердження в Європейському агентстві з лікарських засобів, а потім — національну оцінку медичних технологій, що вимагає часу і відбувається по-різному в кожній країні.
Лікарі також захочуть порівняти ефективність цієї комбінації з підтримуючою терапією лурбінектином (Zepzelca) — ще одним варіантом лікування, що застосовується в таких випадках. У дослідженні DeLLphi-305 ці два варіанти не порівнювалися безпосередньо між собою, тому таке порівняння буде базуватися на паралельному аналізі результатів обох досліджень, а не на даних одного дослідження.
Джерела: Sands J та ін. «Підтримуюча терапія тартамабом-дурвалумабом при дрібноклітинному раку легенів у розширеній стадії (DeLLphi-305)». New England Journal of Medicine, 24 жовтня 2026 р . https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa2609482