Автор: Lung Cancer Europe
Опубліковано 13 листопада 2026 року. Останнє оновлення: 13 листопада 2026 року.
Аналіз біомаркерів полягає у дослідженні ДНК пухлини легенів з метою виявлення мутації, яка, за наявності такої, є причиною її розвитку. Залежно від результату вирішується, чи можна пацієнту запропонувати цільове лікування, розроблене саме для цієї конкретної мутації, замість виключно хіміотерапії. Нові дані, опубліковані цього місяця, додають гостроти до давнього питання щодо лікування раку легенів у Європі: чи справді широке тестування на наявність багатьох мутацій одночасно, а не по одній-дві за раз, впливає на результати лікування, і хто в Європі має доступ до такого розширеного тестування.
У цій статті розглядається, які мутації є причиною недрібноклітинного раку легенів, що свідчать найновіші дані щодо виживаності та наскільки доступ до діагностичних обстежень досі відрізняється в різних європейських країнах.
Основні моменти
Аналіз біомаркерів дозволяє виявити мутацію, що зумовлює розвиток пухлини, наприклад EGFR, ALK, ROS1, KRAS G12C, MET, RET або BRAF, що дає змогу підібрати відповідне лікування.
Нове дослідження, опубліковане 12 листопада 2026 року в журналі JNCCN, показало, що широке геномне секвенування перед початком терапії першої лінії було пов’язане зі значно довшим середнім загальним терміном виживання (16 проти 14 місяців; скоригований коефіцієнт ризику 0,91) та виживання без прогресування захворювання (6,4 проти 6,0 місяців) при поширеному недрібноклітинному раку легенів, що було встановлено в ході реального дослідження в США, в якому взяли участь понад 35 000 пацієнтів.
У кількох європейських країнах рівень тестування на EGFR, ALK та ROS1 є високим, проте тестування на новіші біомаркери, такі як RET, BRAF та KRAS G12C, значно відстає.
Доступність цільового лікування залежить від країни, навіть у тих випадках, коли мутація виявлена з високою точністю.
«Атлас доступу до лікування» організації «Lung Cancer Europe» відстежує ці прогалини в розрізі окремих країн.
Які мутації спричиняють рак легенів
Недрібноклітинний рак легенів становить близько 85 % усіх випадків раку легенів, і у більшості людей діагноз встановлюється вже після того, як хвороба поширилася (de Jager et al., 2024). Все більше випадків цього раку зумовлені однією конкретною мутацією, і для кожного з них вже існує або незабаром з’явиться власне цільове лікування.
| Біомаркер | Приблизна поширеність недрібноклітинного раку легенів (НДКРЛ) (Європа) | Джерело |
|---|---|---|
| EGFR | від 12 до 15 % | де Ягер та ін., 2024 |
| KRAS (усі підтипи) | від 26 до 41 %, у тому числі мутація KRAS G12C — від 12 до 17 % | де Ягер та ін., 2024 |
| ALK | від 2 до 5 % | де Ягер та ін., 2024 |
| BRAF | від 2 до 4 % | де Ягер та ін., 2024 |
| Пропуск екзону 14 гена MET | від 1 до 3 % | де Ягер та ін., 2024 |
| RET | від 1 до 3 % | де Ягер та ін., 2024 |
| ROS1 | приблизно від 1 до 2 % у всьому світі | Фуа та ін., 2021 |
Окремої згадки заслуговує мутація KRAS G12C. Протягом багатьох років мутації KRAS як група вважалися такими, що не піддаються медикаментозному лікуванню, тому їхнє виявлення мало практичного значення. Інгібітори KRAS G12C змінили цю ситуацію, і зараз для цього підтипу в кількох країнах існує окрема схема цільового лікування, саме тому його відстежують окремо від загальної групи мутацій KRAS.
Організація «Lung Cancer Europe» висвітлювала питання щодо окремих біомаркерів у міру змін у підходах до лікування, зокрема щодо раку легенів із позитивним результатом на злиття генів RET, а також питання щодо доступу до ліків у Європі, що виникли у зв’язку з затвердженням у США у 2026 році нового інгібітора ROS1.
Широке геномне секвенування проти тестування одного гена за раз
Існує два основних підходи до тестування біомаркерів. Одногенне або послідовне тестування дозволяє перевіряти по одній мутації за раз, зазвичай починаючи з найпоширеніших і припиняючи, щойно з’являється позитивний результат. Широкомасштабне геномне секвенування, яке іноді називають комплексним геномним профілюванням або секвенуванням нового покоління, дозволяє проаналізувати десятки або сотні генів з одного зразка за один цикл.
Послідовне тестування може загалом зайняти більше часу, якщо доводиться по черзі виключати кілька генів, а також існує ризик пропустити рідкісну мутацію, якщо тестування припинити достроково. Широке секвенування передбачає аналіз зразка пухлини та одночасне тестування на наявність усіх клінічно значущих мутацій, що має найбільше значення саме для тих мутацій, які окремо є рідкісними, але в сукупності становлять значну частку випадків раку легенів.
Чи сприяє розширене тестування підвищенню виживаності? Нові дані JNCCN
Дослідження, опубліковане в листопадовому випуску журналу «Journal of the National Comprehensive Cancer Network» за 2026 рік, надає реальні дані щодо цього питання. Дослідження, очолюване Патрісією Мей Г. Сантос та співавтором Раві Б. Парікхом із Медичної школи Університету Еморі та Інституту онкології Віншип, використовувало базу даних Flatiron Health Research Database для спостереження за понад 35 000 пацієнтів, які проходили лікування від поширеного недрібноклітинного раку легенів у громадських та академічних медичних закладах США у період з 2016 по 2022 рік.
У пацієнтів, яким перед початком терапії першої лінії було проведено широке геномне секвенування (панель, що охоплює десятки або сотні генів), середня загальна виживаність була довшою, ніж у тих, хто пройшов обмежене тестування лише одного або двох генів: 16 місяців проти 14 місяців (скоригований коефіцієнт ризику 0,91, 95 % ДІ 0,86–0,95). Виживаність без прогресування захворювання також була довшою — 6,4 проти 6,0 місяців (скоригований коефіцієнт ризику 0,96, 95 % ДІ від 0,92 до 1,00). Широке тестування було пов’язане зі значно вищим відсотком позитивних результатів на наявність мутацій, що піддаються терапевтичному втручанню (60 % проти 22 %), а також із частішим застосуванням цільової терапії (19 % проти 16 %). Ця перевага зберігалася, коли тестування проводилося до початку лікування першої лінії, але не в аналогічному аналізі щодо лікування другої лінії, тому, як видається, час проведення тестування має таке ж значення, як і сам факт проведення більш широкого тестування.
«Правильне обстеження, проведене на ранній стадії, може відкрити шлях до методів лікування, які в іншому випадку могли б залишитися непоміченими», — зазначив Парік. Сантос додав, що «обсяг страхового покриття повинен відповідати науковим даним», і запропонував пряме запитання, яке люди можуть поставити своїй лікувальній команді: чи було проведено комплексне тестування моєї пухлини на наявність біомаркерів? Хізер Хемпел із «City of Hope», незалежна коментаторка, яка не брала участі в дослідженні, зазначила, що сильна сторона дослідження полягає у використанні реальних електронних медичних даних, які демонструють, що широкомасштабне секвенування було пов’язане з покращенням виживаності в цих умовах.
Це ретроспективні дані з реальної клінічної практики у США, а не результати рандомізованого дослідження, тому вони свідчать про взаємозв’язок, а не доказують, що саме більш широке тестування само по собі спричинило різницю у виживаності. Автори провели аналіз чутливості, зокрема застосували підхід із використанням інструментальних змінних на основі власних показників тестування кожної медичної установи, і отримали узгоджені результати, що підкріплює впевненість у тому, що цю різницю не можна пояснити лише тим, що здоровіші пацієнти з більшою ймовірністю спочатку проходять більш широке тестування. Навіть з урахуванням цього застереження значна різниця у виживаності серед понад 35 000 осіб, поряд із очевидним розривом у застосуванні цільової терапії та у виявленні мутацій, що підлягають лікуванню, є сигналом для систем охорони здоров’я, які все ще вирішують, наскільки широко фінансувати геномне тестування, зокрема в Європі.
Чи є тестування на біомаркери стандартною практикою в Європі?
Усі 11 європейських країн, досліджених де Ягером та колегами (2024), мають національні клінічні настанови щодо тестування на прогностичні біомаркери, і тестування на EGFR, ALK та ROS1 рекомендується скрізь. На практиці ж зафіксовані показники тестування все ще значно різняться, а дані, на яких вони ґрунтуються, походять з різних років і були отримані різними методами в кожній країні, тому наведені нижче цифри слід розглядати як загальну картину розподілу, а не як суворий рейтинг.
| Країна | EGFR | ALK | ROS1 | PD-L1 |
|---|---|---|---|---|
| Англія | 92% | 80% | даних немає | 87% |
| Іспанія | 91.4% | 80.1% | 56.2% | 58.1% |
| Словенія | 91% | 87% | 86% | від 74 до 91 % |
| Чехія | 79.3% | 82.7% | 82.7% | 89.5% |
| Німеччина | 72.5% | 74.5% | 66.1% | 66.2% |
| Австрія | 77.1% | 62.5% | даних немає | даних немає |
| Франція | 53% | 46% | 34% | 17% |
| Бельгія | 51% | даних немає | даних немає | даних немає |
Джерело: de Jager та ін., Lancet Regional Health Europe, 2024 р., на основі опублікованих національних даних за різні роки.
Тестування на нові біомаркери значно відстає. За даними звітів, рівень тестування на RET становив 26,9 % у Німеччині та близько 18–19 % у Нідерландах, що значно нижче за показники тестування на EGFR та ALK у цих же країнах. Автори зазначають, що тестування на мутації BRAF, KRAS, MET та інші, менш поширені мутації, загалом проводиться рідко в усіх досліджуваних країнах.
Доступ до самих методів лікування додає ще один аспект. Серед 11 країн інгібітори EGFR, ALK та ROS1 є стандартом лікування скрізь, але доступ до інших цільових методів лікування як стандарту є більш нерівномірним: терапія, спрямована на RET, є стандартом лікування у 8 з 11 країн, терапія BRAF V600 — у 9, терапія MET екзону 14 — у 6, терапія KRAS G12C — у 5, а амівантамаб — у 4. Раніше проведене європейське дослідження практики тестування (Thunnissen et al., 2020) показало, що на той час тестування на ROS1 взагалі не було доступним у деяких країнах, зокрема у Великій Британії, Румунії та Сербії, а також що фармацевтичні компанії безпосередньо фінансували тестування на EGFR у кількох країнах, оскільки національні програми відшкодування витрат не встигали за потребами. Молекулярні онкологічні консиліуми, які об’єднують фахівців для інтерпретації складних результатів, зараз широко поширені, але де Ягер та його колеги виявили, що лише в кількох країнах, зокрема в Німеччині та Нідерландах, існують національні клінічні настанови, що регулюють їхню діяльність.
У обох статтях спостерігається однакова закономірність: доступ до тестування та лікування швидко покращується для біомаркерів, виявлених першими — EGFR, ALK, ROS1 та PD-L1, — і відстає для всіх, що були ідентифіковані пізніше. «Атлас доступу до лікування» організації «Lung Cancer Europe» відстежує стан скринінгу, тестування на біомаркери та доступ до лікування в кожній країні окремо і створений саме для того, щоб зробити такі розбіжності помітними для активістів та політиків.
Що потрібно змінити
Дані вказують на одне: більш широке тестування, проведене на ранніх стадіях, пов’язане з кращими результатами та більшою кількістю пацієнтів, які отримують цільове лікування, проте доступ до такого тестування все ще значною мірою залежить від того, де саме в Європі проживає людина. Усунення цієї прогалини означає, що національні системи відшкодування витрат повинні встигати за новими біомаркерами такими ж темпами, як це було у випадку з EGFR та ALK, замість того, щоб залишати фінансування тестування на розсуд фармацевтичних компаній на ситуативній основі; це також означає, що рекомендації щодо роботи молекулярних онкологічних консиліумів мають стати нормою, а не винятком. Дорожня карта EFPIA на 2025 рік окреслює прогрес на рівні країн, який вже відбувається саме в цьому напрямку, включаючи прискорене відшкодування витрат на біомаркери в Бельгії та відшкодування витрат на супутню діагностику в Німеччині.
Доступ до лікування у всіх його формах є центральним елементом адвокаційної діяльності організації «Lung Cancer Europe» — від наших щорічних звітів до «Атласу доступу до лікування». Ознайомтеся з даними по кожній країні в «Атласі доступу до лікування », щоб порівняти рівень доступу до діагностики та лікування у регіоні, де ви працюєте.
Організації-члени, які порушують це питання перед національними органами охорони здоров’я або органами з оцінки медичних технологій, можуть звернутися до «Lung Cancer Europe», щоб обговорити, як «Атлас» та ці дані можуть стати корисним підґрунтям для такого діалогу.
Поширені запитання
Чи є тестування на біомаркери тим самим, що й генетичне тестування на ризик спадкового раку?
Ні. Аналіз біомаркерів при раку легенів спрямований на виявлення мутацій усередині самої пухлини, так званих соматичних мутацій, а не мутацій, успадкованих від батьків, так званих зародкових мутацій. Результат аналізу біомаркерів не дає ні пацієнту, ні його родичам жодної інформації щодо ризику успадкування раку.
Як насправді проводиться тестування на біомаркери раку легенів?
У більшості випадків для проведення аналізу використовується зразок тканини, отриманий під час біопсії або хірургічного втручання, який досліджується або по одному гену за раз, або за допомогою широкого геномного секвенування, що дозволяє проаналізувати багато генів за один цикл. Якщо зразок тканини занадто малий або його немає, замість нього або разом із ним можна використовувати «рідку біопсію» — аналіз крові, що дозволяє виявити ДНК пухлини, яка циркулює в крові.
Для яких біомаркерів раку легенів у Європі доступні цільові методи лікування?
Цільові методи лікування мутацій EGFR, ALK та ROS1 є стандартом лікування у всіх європейських країнах, які досліджували де Ягер та його колеги (2024). Методи лікування мутацій BRAF V600, пропуску екзону 14 гена MET, RET та KRAS G12C доступні в деяких країнах, але не в інших, тому доступ до них значною мірою залежить від того, де саме пацієнт проходить лікування.
Чи всім хворим на рак легенів потрібно проходити обстеження на наявність біомаркерів?
Аналіз на біомаркери рекомендується всім, у кого діагностовано недрібноклітинний рак легенів на пізній стадії, оскільки його результати можуть суттєво вплинути на вибір методу лікування. Цей аналіз має менше значення у випадках захворювання на ранніх стадіях, які лікуються виключно хірургічним втручанням, а також у разі дрібноклітинного раку легенів, який має інші біологічні особливості.
Що таке KRAS G12C і чому про нього говорять окремо від інших мутацій KRAS?
KRAS G12C — це специфічний підтип мутації KRAS, який виявляється приблизно у 12–17 % випадків недрібноклітинного раку легенів у Європі. Мутації KRAS як група довгий час вважалися такими, що не піддаються лікуванню за допомогою цільової терапії, аж доки інгібітори KRAS G12C не почали застосовуватися в клінічній практиці; саме тому цей конкретний підтип зараз відстежується та перевіряється окремо.
Підсумкове резюме
Згідно з найновішими даними реальних клінічних досліджень, широкомасштабне геномне секвенування пов’язане з більш тривалим виживанням та ширшим застосуванням цільової терапії при запущеному недрібноклітинному раку легенів. У Європі тестування на перші виявлені біомаркери — EGFR, ALK та ROS1 — широко поширене в кількох країнах, тоді як доступ до тестування та лікування за біомаркерами RET, BRAF, MET та KRAS G12C все ще відстає. Усунення цього розриву є питанням відшкодування витрат та приведення клінічних настанов у відповідність до наукових досягнень, а не питанням ефективності самих наукових методів. Дізнайтеся, як відрізняється доступ до тестування та лікування в різних країнах Європи, у «Атласі доступу до лікування» організації Lung Cancer Europe.
Про організацію «Lung Cancer Europe»
«Lung Cancer Europe» — це загальноєвропейська організація, що займається захистом прав пацієнтів і прагне забезпечити рівний доступ до високоякісної медичної допомоги при раку легенів у всій Європі. Нашими членами є національні організації, що захищають права пацієнтів з раком легенів, і ми доносимо їхні фактичні дані та досвід до європейських політиків. За допомогою наших щорічних звітів «Lung Cancer Europe», нашої Хартії та кампанії «Get Checked!» ми працюємо над поліпшенням діагностики, лікування та підтримки для всіх, хто страждає на рак легенів.
Література
Сантос П. М. Г., Парік Р. Б. та ін. Широкомасштабне геномне секвенування та показники виживаності при поширеному недрібноклітинному раку легенів у 2016–2022 рр. Журнал Національної комплексної онкологічної мережі. Листопад 2026 р . doi:10.6004/jnccn.2026.7043.
de Jager VD, Timens W, Bayle A та ін. Розвиток методів тестування прогностичних біомаркерів та цільової терапії при недрібноклітинному раку легенів на пізніх стадіях та їх застосування в країнах Європи. Lancet Regional Health Europe. 2024;38:100838.
Фойс С.С., Паліогіанніс П., Зінеллу А., Фойс А.Г., Коссу А., Пальмієрі Г. Молекулярна епідеміологія основних генетичних мутацій, що піддаються медикаментозному лікуванню, при недрібноклітинному раку легенів. International Journal of Molecular Sciences. 2021;22(2):612.
Тунніссен Е. та ін. Дослідження біомаркерів раку легенів: європейська перспектива. Translational Lung Cancer Research. 2020;9(3).
Lung Cancer Europe. Рак легенів із позитивним результатом на злиття генів RET: галузь, що зазнала кардинальних змін завдяки науці. 2026.
Lung Cancer Europe. У США затверджено новий препарат для лікування раку легенів із мутацією ROS1. Що далі в Європі? 2026.
«Lung Cancer Europe». «Атлас доступу до лікування».